ДПС інформує!

Дата: 24.09.2024 09:09

Кількість переглядів: 26

Чи має право платник податку, який зареєстрований або має статус внутрішньо - переміщеної особи, включити до податкової знижки частину суми процентів за користування іпотечним житловим кредитом, сплачених за звітний рік, якщо об’єкт житлової іпотеки визначено ним як основне місце проживання не  з початку звітного року?

Відповідно до пп. 166.3.1 п. 166.3 ст. 166 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) платник податку має право включити до податкової знижки у зменшення оподатковуваного доходу платника податку за наслідками звітного податкового року, визначеного                      з урахуванням положень п. 164.6 ст. 164 Кодексу, фактично здійснені ним протягом звітного податкового року витрати, зокрема частину суми процентів, сплачених таким платником податку за користування іпотечним житловим кредитом, що визначається відповідно                до ст. 175 Кодексу.

Платник податку - резидент має право включити до податкової знижки частину суми процентів за користування іпотечним житловим кредитом, наданим позичальнику                              в національній або іноземній валютах, фактично сплачених протягом звітного податкового року.

Таке право виникає у разі, якщо за рахунок іпотечного житлового кредиту будується чи купується житловий будинок (квартира, кімната), визначений платником податку як основне місце його проживання, зокрема, згідно з позначкою в паспорті про реєстрацію за місцезнаходженням такого житла, або витягу із реєстру територіальної громади, що підтверджує відомості про місце проживання (перебування) особи.

Право на включення до податкової знижки суми, розрахованої згідно зі ст. 175 Кодексу, надається платнику податку за одним іпотечним кредитом протягом 10 послідовних календарних років починаючи з року, в якому, зокрема, збудований об’єкт житлової іпотеки переходить у власність платника податку та починає використовуватися як основне місце проживання.

Таке право у платника податку виникає за результатами звітного року, в якому такий платник податку здійснює реєстрацію місця проживання. При цьому платник податку має право при розрахунку податкової знижки враховувати витрати, понесені протяом всього звітного податкового року.

Головне управління ДПС у Полтавській області

У яких випадках виникає право податкової застави?

Головне управління ДПС у Полтавській області нагадує, що право податкової застави виникає у разі:

• несплати у строки, встановлені Податковим кодексом України (далі – Кодекс) суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, – з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку;

• несплати у строки, встановлені Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, – з дня виникнення податкового боргу (п. 89.1 ст. 89 Кодексу);

• у випадку, визначеному в п. 100.11 ст. 100 Кодексу, – з дня укладання договору про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань.

Право податкової застави не застосовується, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує ста вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (3060 грн).

Більш детально ознайомитися із відповідним роз’ясненням можна на вебпорталі ДПС у розділі «Загальнодоступний інформаційно-довідковий ресурс» (ЗІР) за посиланням https://zir.tax.gov.ua/  (категорія 128.03).

Головне управління ДПС у Полтавській області

Чи враховуються при визначенні об’єкта оподаткування витрати за договорами про надання автотранспортних послуг у разі відсутності товарно-транспортних накладних?

Відповідно до абзацу першого п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями ПКУ.

Визнання витрат здійснюється відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» (наказ Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 зі змінами та доповненнями (далі – НП(С)БО 16), та Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 2 (далі – МСБО 2) «Запаси» від 01.01.2014).

Частиною першою ст. 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський   облік   та   фінансову   звітність в   Україні» зі   змінами  та   доповненнями визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Відповідно до глави 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 зі змінами та доповненнями, товарно-транспортна накладна – єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов’язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

        Враховуючи зазначене, у разі відсутності товарно-транспортної документації, яка підтверджує отримання послуг з перевезення вантажу, у тому числі товарно-транспортної накладної, які відносяться до первинних документів та на підставі яких ведеться бухгалтерський облік, платник податків при визначенні фінансового результату до оподаткування відповідно до правил бухгалтерського обліку не має підстав для врахування вартості таких послуг при формуванні собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Більш детально ознайомитися із відповідним роз’ясненням можна на вебпорталі ДПС                   у розділі «Загальнодоступний інформаційно-довідковий ресурс» (ЗІР) за посиланням https://zir.tax.gov.ua/  (категорія 102.02).

Головне управління ДПС у Полтавській області

Отриманий фіскальний чек – запорука захисту прав споживачів

Головне управління ДПС у Полтавській області нагадує, що правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг» із змінами.

Однак не всі платники податків сумлінно дотримуються вимог чинного законодавства.

До ДПС систематично надходять скарги громадян щодо невидачі суб’єктами господарювання розрахункових документів (фіскальних чеків), які гарантують захист прав споживачів та підтверджують легітимне походження товару при продажу побутової техніки, мобільних пристроїв та інших ґаджетів.

Наявність розрахункового документа забезпечує, зокрема, можливість обміну (заміни) у разі придбання неякісного товару та післяпродажне (гарантійне) обслуговування товарів сервісними центрами.

Суб’єкти господарювання зобов’язані видати фіскальний чек покупцю. А споживачі повинні знати, що отриманий чек – це їх захист як споживача і підтвердження сплати податків.

Якщо відмовили у видачі фіскального чека – порушили ваші права: вам відмовили у захисті. Розкажіть про це публічно або ж повідомте податкову.

Головне управління ДПС у Полтавській області просить громадян бути свідомими та нагадує про можливість у будь-який час доби, 24/7 та в будь-якому місці повідомляти податкову службу через чат-бот «StopViolationBot» у месенджері Telegram про відомі факти порушень законодавства, в тому числі незастосування РРО/ПРРО та невидачу відповідних розрахункових документів.

Головне управління ДПС у Полтавській області

« повернутися