Пропозиції Полтавського офісу Українського інституту національної пам’яті (УІНП) щодо перейменування топонімів у Михайлівській територіальній громаді:
|
Вулиця Павла Кудрявцева Кудрявцев Павло Омелянович ( народився 1873 року у в слободі Ряській Костянтиноградського повіту Катеринославської губернії, нині село Ряське, яке тепер підпорядковане Михайлівській сільській сільській раді Полтавського району Полтавської області) – помер 01. 02. 1921, Тернопіль) – губернський комісар УНР на Полтавщині, соратник Симона Петлюри, генерал-хорунжий Армії УНР (1920), генерал-поручик Армії УНР (посмертно). Походив із родини священика. Закінчив Костянтиноградську гімназію та Полтавську духовну семінарію. Вчився у Катеринодарському політехнічному інституті, з 3-го курсу вступив однорічником 2-го розряду до 1-го Катеринодарського козачого полку. Закінчив Новочеркаське козаче училище (1909), вийшов хорунжим до 1-го козачого Нерчинського полку Забайкальського козачого війська (урочище Київське, Далекий Схід). У складі цього полку на чолі 3-ї сотні брав участь у Першій світовій війні. Останнє звання — військовий старшина (помічник командира 1-го Нерчинського козачого полку). З листопада 1917 р. — приділений до Українського Генерального Військового секретаріату Української Центральної ради. З грудня 1917 р. — працівник Військового міністерства Центральної Ради, учасник вуличних боїв у Києві проти російських більшовиків у січні 1918 р. З березня 1918 р. — губернський комісар УНР на Полтавщині. З 29.11.1918 р. очолює 6-ий Полтавський корпус Армії УНР. З кінця січня 1919 р. — помічник командувача Окремого Залізнично-Технічного корпусу Дієвої армії УНР. З 29.05.1919 р. - начальник 9-ї Залізничної дивізії Дієвої армії УНР. З 19.05.1920 р. — помічник військового міністра УНР, генерал-хорунжий. Помер від тяжких наслідків перенесеного плямистого тифу. Посмертно підвищений до звання генерала-поручика. У Тернополі серед інших військовиків, які воювали за незалежність України, вшановано пам’ять Павла Кудрявцева. Його прах покоїться Микулинецькому цвинтарі м. Тернопіль. Вноситься з метою належного виконання ст.5 п.4 «Про правовий статус та вшанування пам’яті борців за незалежність України у XX столітті». Зокрема, згідно з Законом органи влади зобов’язані дбати про увічнення пам’яті про борців за незалежність України у XX столітті шляхом увічнення їх імен або псевдонімів у назвах об’єктів топоніміки. |
Вулиця Партизанська Село Ряське За даними Державного архіву Полтавської області зазначений топонім з’явився у часи СРСР як прояв культивування комуністичним режимом радянських міфів про нерегулярні збройні формування та диверсантів силових структур Збройних сил СРСР, яких називали партизанським рухом. Пропаганда СРСР, правонаступником якої є сучасна Росія у ЗМІ та назвах топонімів подавала лаковану комуністичну казку про «народних» месників замість представлення чесної, правдивої історії. Насправді, червоні партизани були творінням та інструментом комуністичного тоталітарного режиму як під час подій із встановлення радянської влади і придушення визвольного руху за незалежність у період Української революції 1917-21 рр., так і під час 2-ої світової війни.
|
